6 лютого - День безпечного Інтернету
"Безпека в інтернеті – це як власна гігієна: про неї треба дбати щодня..."
6 лютого 2024 року у цілому світі відзначається День безпечного Інтернету. Цей день є чудовою нагодою нагадати, наскільки важливо зберігати в безпеці свої особисті дані у світі сучасних технологій, як правильно користуватися всіма благами інтернету і непопадати у пастки соціальних мереж.
Всі ми знаємо, що Інтернет — дивовижний винахід людства, який, безсумнівно, змінив світ набагато більше, ніж ми можемо собі уявити. Це нова реальність зі своїми плюсами та доволі небезпечними мінусами. Адже більшість людей досі не розуміють, що порушення базових правил цифрової безпеки може реально їм нашкодити. Саме тому, щоб правильно поводити себе в мережі Інтернет, потрібно знати елементарні правила безпечної поведінки.
Правила безпечної роботи в Інтернеті:
✅Насамперед під час використання всесвітньої мережі, потрібно вміти зберігати свою особисту інформацію в таємниці. Ніколи не розголошуйте свою домашню адресу, номер телефону, номер школи, тощо.
✅Не додавайте незнайомих людей у свої контакти.
✅Користуйтеся надійними джерелами інформації.
✅Ігноруйте листи з незрозумілим змістом.
✅Не завантажуйте файли із сумнівних сайтів: вони можуть містити шкідливі програми — віруси.
✅Використовуйте надійні паролі. Для цього варто комбінувати букви, цифри та інші символи.
✅Тримайте власні паролі в таємниці.
✅Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!
Кращий Інтернет починається із нас з вами – із малих але конкретних кроків, щоб зробити себе і світ навколо кращим і безпечнішим!
У цей день вкотре наголошуємо на безпеці у соціальних мережах. Адже саме відкритість в Інтернеті, дає нам те відчуття свободи, яке ми так цінуємо!
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
"ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ"
Електронні сигарети та вейпи: безпечна альтернатива чи шкода здоров’ю
Традиційно у фокусі уваги знаходяться звичайні цигарки, оскільки вони є найбільш поширеним і звичним способом «долучитися» до куріння. Але сьогодні поговоримо про шкоду від альтернатив звичайним сигаретам. Наприклад, від популярних наразі вейпів та електронних сигарет, у тому числі популярних серед молоді так званих «одноразок».
Виробники цих пристроїв запевняють, що вони є цілком безпечною альтернативою звичайному тютюнокурінню. Ніби, оскільки вони не утворюють продуктів горіння та не містять шкідливих смол, вони не шкодять здоров’ю. При цьому виробники свідомо недоговорюють про решту негативних факторів від такого куріння чи «паріння».
Часто можна подумати, що пара, яка утворюється під час куріння електронних пристроїв, є безпечною, бо що може бути шкідливого у воді?! Однак ця пара не є суто водяною. Це — аерозоль із домішками ароматизаторів і токсичних речовин. Серед них, наприклад, є метали нікелю та свинцю, вплив яких здатний призвести до захворювань нервової, серцево-судинної та дихальної систем, або ж сполука акролеїн, яка є сильним подразником органів дихання.
Формальдегіди у складі сумішей впливають на центральну нервову систему, сприяють зміні функцій мозку, що може призводити до погіршення пам’яті, здатності до навчання, різких змін настрою тощо. Токсичні пропіленгліколь та рослинний гліцерин здатні викликати пошкодження клітин у багатьох тканинах, а ацетальдегід також може спричинити серйозні зміни тканини легень. Вони збільшують ризики та підвищують ймовірність онкологічних захворювань.
Пара від вейпу чи електронних сигарет призводить до подразнення слизових оболонок горла, а також слизових ротової порожнини. Особливо страждають ясна та зуби: через велику кількість солодких ароматизаторів може розвинутися карієс, а вплив гарячих парів аерозолю веде до запалення ясен (пародонтоз).
Потрапляючи до легенів, мікрочастинки аерозолю подразнюють тканини та порушують роботу клітин, що надалі може призвести до виникнення астми, запалень у легенях, обструктивного бронхіту.
Від куріння електронних сигарет чи паріння вейпу у людини можуть спостерігатися порушення в роботі серцево-судинної системи: збільшення частоти серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску і в цілому виникнення серцево-судинних змін.
Як і звичайні сигарети, електронні також провокують залежність. Нікотин у сумішах представлений у вигляді солі бензойної кислоти, яка пришвидшує всмоктування нікотину. Дійсно, є і безнікотинові суміші, але залежність виникає не лише від нікотину. Під час куріння людина може отримувати певне задоволення від процесу, бо відбувається викид дофаміну — гормону щастя. Вважаючи, що електронні сигарети чи вейпи є нешкідливими, людина починає частіше їх використовувати, що веде до психологічної залежності та збільшення споживання. Чим більше ви «парите», тим більше ви шкодите своєму організму.
Електронні пристрої для куріння з’явилися відносно нещодавно, і науковці тільки починають ґрунтовно досліджувати вплив електронних сигарет та вейпу на організм людини. Уже зараз ми спостерігаємо збільшення кількості респіраторних захворювань через «паріння». Втім ми поки що не знаємо довгострокового впливу такого виду куріння на здоров’я людини. І ще невідомо, які шокові результати ми отримаємо.
Безпечні весняні канікули з песиком Патроном
(для учнів початкової ланки)
7 лютого 2023 року у світі відзначається День безпечного Інтернету – Safer Internet Day – під гаслом «Разом для найкращого Інтернету».
Сьогодні розкажему вам те, що ви явно не знаєте про Всесвітню мережу! Готові здивуватися? Тоді поїхали!
1. 70 % інтернет-користувачів зізнаються, що готові проміняти перегляд телевізора на Інтернет.
2. Всього за 1 хвилину відправляють 204 мільйона електронних листів! Щоправда 70% з них – це спам.
3. За приблизними підрахунками, Google обробляє 5-6 мільярдів запитів за день.
4. Найактивніші користувачі мережі живуть у Норвегії. У цій країні до неї підключено майже 98% громадян.
5. На вершині гори Еверест є доступ до Інтернету!
6. 95 мільйонів фотографій завантажуються в Instagram щодня.
7. Щохвилини на YouTube завантажується близько 300 годин відеороликів на різноманітну тематику.
8. У деяких країнах, зокрема у Китаї та Південній Кореї, є спеціальні клініки для інтернет-залежних людей.
9. У Інтернету є власний святий покровитель – Ісідор Севільський. І усе це завдяки Папі Римському Іоанну Павлу ІІ.
10. Перша веб-камера слідкувала за кавоваркою. Щоб дарма не спускатися в хол по каву працівники комп’ютерного відділу при Кембриджському університеті, встановили камеру навпроти кавоварки. А її дані транслювалися на декілька комп’ютерів.
11. Перший електронний лист був надісланий у 1971 році.
12. Щодня надсилається 250 мільярдів електронних листів.
13. 7 людей контролюють весь Інтернет.
14. На першому ролику, завантаженому до Youtube, засновник відеосервісу і один із розробників PayPal Джавед Карім вивчає слонів у зоопарку.
15. Інтернет магазинів на сьогоднішній день набагато більше, ніж звичайних магазинів
Скажи булігну - НІ! Що робити вчителю
Кібербулінг – що це та як це зупинити?
10 фактів, які підлітки хочуть знати про кібербулінг
Права та обов'язки школярів - що говорить закон
Психологічна просвіта педагогів. Методи підвищення мотивації учнів до навчання
Правила поведінки під час дистанційного уроку
Поради батькам та вчителям до 1 вересня
Як розпочати навчання під час війни?
- Мета дистанційного навчання під час війни – не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.
- Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.
- Зараз не час фокусуватись на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.
- Варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань. Натомість слід створювати для учнів ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх.
- Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків.
- Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами. В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору.
- Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.
- Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини.
- Говоріть із дітьми про емоції та почуття. Приділяйте час розвитку емоційного інтелекту.
- Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до нашої психологічної служби ліцею!
Виховуємо успішних дітей: поради від Естер Войчицькі
Як мотивувати дітей до навчання під час канікул
З приходом канікул школярі з головою поринають у комп’ютерні ігри та прогулянки з друзями. А в новому навчальному році витрачають багато часу, щоб пригадати вивчене. Як переконати дітей вчитися на канікулах?
НАДИХАЙТЕ ДІТЕЙ ПРОТЯГОМ НАВЧАННЯ
Неможливо переконати дитину виконувати завдання на канікулах, якщо вона не була вмотивованою протягом навчального року. Цікавість до навчання, пізнання нового формується в школі. Тому дитина не може піти на канікули з бажанням вчитися, якщо в школі його не було. Мотивація формується на уроках, а далі все складається само собою.
Моя порада дітям перед канікулами — не втрачайте навички, які ви формували протягом навчального року. Для початкових класів важливими є письмо, усвідомлене читання, усне та письмове обчислення. Діти мають усвідомлювати, що всі отримані знання є важливими, і їх не варто втрачати. Це усвідомлення має сформуватися ще до завершення навчання.
ПОВ’ЯЗУЙТЕ ІЗ ЖИТТЯМ
Важливою навичкою, яку постійно треба вдосконалювати, є обчислення. Але дітям не дуже подобається на канікулах просто сидіти й виконувати завдання з математики на аркуші. Тому найкраще пов’язувати навчання із життєвими ситуаціями. Скажімо, відправити дитину в магазин, щоб вона порахувала вартість, здачу. Обчислити площу подвір’я, порівняти величини. Головне, щоб це було цікаво. Тоді діти доходять висновку, що певні вміння їм у житті потрібні.
Розповідайте дитині цікаві факти про речі, які її оточують. Про історію будівлі, моделі машин, що завгодно. Дітей зацікавлює те, що вони спостерігають. І їм хочеться дізнаватися більше.
НЕ ОБМЕЖУЙТЕ У ВИБОРІ
Дітям цікаво те, що можна розповісти іншим. Вони обговорюють, радяться, обмінюються. І все це самостійно. Коли учень сам обирає книгу, то з більшим задоволенням її читає.
Батькам порада не примушувати дітей читати, цей процес має бути в насолоду. Навичка формується в кожної дитини по-своєму. Деякі дорослі не можуть мотивувати себе читати. Тому треба з розумінням поставитися до того, що в кожної дитини любов до книги приходить у свій час.
ПІДТРИМУЙТЕ ДИТЯЧІ ІНТЕРЕСИ
Сучасні діти дуже обізнані. Вони спілкуються між собою, обмінюються знаннями і зацікавлюють однолітків.
Батькам важливо вловити цю хвилю дитячого зацікавлення та підтримати своє чадо. Розмовляйте з дитиною про її інтереси, постійно розпитуйте, що нового вона дізналась.
НЕ НАПОЛЯГАЙТЕ
Діти мають самі проявляти бажання вчитися, не потрібно їх примушувати. Вчитися на канікулах варто, щоб не втратити набуті навички. А для цього може вистачити навіть 10-15 хвилин на день. У першу чергу, дитина має гарно відпочити, а не сидіти весь час за книжками.
Спецурок Всеукраїнської школи онлайн "Як обрати майбутню професію?"
Онлайн-платформа Всеукраїнського проєкту з профорієнтації та побудови кар’єри "Обери професію своєї мрії"
https://www.hryoutest.in.ua/#item-52
Витягти дитину з гаджета: чим загрожує надмірний екранний час
Три дистанційні гри на розвиток взаємоповаги у дітей в початковій школі
Підтримка дітей під час війни: яких помилок уникнути?
Поради для батьків та вчителів:
Методи, які можна застосувати при роботі з внутрішньо-пепеміщеними дітьми, що переживають стрес
Підходи до роботи з дітьми повинні відрізнятися залежно від вікових особливостей. Потрібно враховувати психофізичний розвиток дитини, провідну форму її активності та інтереси. Виходячи з цього, доцільно виділення трьох вікових груп:
1) Діти дошкільного віку. Провідною формою активності дітей дошкільного віку є гра, розповідання казок, малювання,спів тощо. У роботі з дошкільнятами слід використовувати саме ці активності.
2) Діти 7-12 років. У 7-12 років більше уваги потрібно приділяти рольовим іграм, постановці міні-вистав, творчості, фізичній активності.
3) Підлітки від 13 років. У підлітковому віці можна застосовувати обговорення, спілкування в групах на задані теми,тренінгові заняття.
Поради класному керівнику щодо взаємодії з дитиною:
• надавайте фактичну інформацію відповідно до віку;
• зрозуміло, відкрито пояснюйте те, що відбувається;
• допоможіть у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;
• порадьте дитині, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо діти цікавляться перебуванням у бомбосховищах чи обстрілами, чи хтось із батьків постраждав або загинув);
• в позакласний час або на перервах організовуйте відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;
• сприяйте загальній підтримці як у сім’ї, так і в навчальному закладі;
• підтримуйте знайомий звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;
• регулярно запевнюйте, що все буде добре, що дорослі піклуються і дбають про безпеку;
• якщо дитина переживає втрату або має депресивні прояви, повідомте батьків або родичів/опікунів, щоб вони мали можливість підтримати її; розкажіть їм, як підтримати дитину;
• порадьте батькам звернутися до соціальної чи психологічної служби.
Необхідні навички для надання
підтримки дітям
- Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали: можна спокійно та уважно вислухати дитину; можна визнавати почуття дитини словами «так»,«угу», «зрозуміло»; можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»…
- Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте їй можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було,щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків чи за цю ситуацію»
- Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг/могла би ти розповісти про це більше…».
- Встановлення відносин, що базуються на довірі.
- Надання корисного та заохочувального зворотного
зв’язку.
- Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.
- Спостереження за поведінкою дитини тривалий час.
- Неупереджене ставлення, терплячість та розуміння.
- Чуйність та співчуття.
У роботі з дитиною, яка пережила травму, важливо:
- Заручитися підтримкою близьких і рідних.
- Намагатися дотримуватися режиму дитини, щоб уникнути додаткових стресів.
- Менше таємниць і натяків (вони ще більш лякають дитину).
- Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне питання.
- Підтримувати надію на краще.
- Бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.
- Не казати: «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до формування післястресових розладів.
- Не залишати дитину наодинці зі своїми переживаннями, проте і не докучати їй.
- Ні в якому разі не соромити дитину і не винуватити в тому, що сталося, або в поведінці після травмуючої події.
- Бути готовими раз за разом обговорювати ті самі речі.
- Самому вірити і показувати те, що травму можливо пережити.
- Пам’ятати, що частині дітей з різних причин не вдається упоратися із наслідками травматичного стресу самостійно, і вони потребують професійної допомоги.
Пам’ятка для внутрішньо-переміщених осіб
«Як впоратися зі стресом»
Люди по-різному реагують на кризові події. Нижче наведено деякі
приклади реакцій на стресові ситуації.
• Фізичні симптоми (наприклад, тремтіння, головний біль, різка
слабкість, втрата апетиту, різноманітні больові відчуття).
• Плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота.
• Тривога, страх.
• Напруга і нервозність.
• Неспокійні думки про те, що трапиться щось погане.
• Безсоння, нічні кошмари.
• Дратівливість, злість.
• Почуття провини, сором (наприклад, за те, що не змогла переконати інших рідних поїхати з небезпечної зони).
• Втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття
нереальності того, що відбувається або перебування «в тумані».
• Замкнутість чи нерухомість.
• Відсутність реакції на інших людей, небажання розмовляти.
• Втрата пам’яті (наприклад, не можете згадати, що сталося).
• Нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад,
відмова від їжі і пиття, нездатність приймати прості рішення).
Ці переживання – НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НА НЕНОРМАЛЬНІ
ПОДІЇ.
Вам стане краще з часом. Не всі ваші переживання є ознакою хвороби. Не відмовляйтеся від допомоги інших, навіть якщо вам здається, що вони вас не можуть зрозуміти. Намагайтеся повернутись до повсякденних завдань. У кожної людини є природні ресурси долати труднощі.
Використовуйте позитивні способи подолання стресового стану
• Достатньо відпочивайте.
• По можливості регулярно їжте і пийте.
• Спілкуйтеся і проводьте час із сім’єю та друзями.
• Обговорюйте проблеми з тими, кому довіряєте.
• Займайтеся тим, що допомагає розслабитися (гуляйте, співайте,
моліться, грайте з дітьми, взаємодійте з тваринами, слухайте за-
спокійливу музику).
• Займайтеся посильною фізичною активністю.
• Знайдіть безпечні способи допомогти іншим в умовах кризи і
беріть участь у колективній діяльності.
Уникайте негативних способів подолання стресового стану
• Не вживайте алкоголь та інші психоактивні речовини, не зло-
вживайте палінням та кавою.
• Не спіть цілими днями.
• Не працюйте весь час без відпочинку і розслаблення.
• Не відокремлюйтесь від друзів і близьких.
• Не нехтуйте правилами особистої гігієни.
• Не впадайте в гнів і не вчиняйте насильства.
Пам’ятка для батьків
«Як допомогти дитині впоратися зі стресом»
Дії батьків:
1. Дуже важливо, щоб всі члени сім’ї залишалися разом.
2. Дітей слід заспокоювати як словами, так і вчинками.
3. Прислухайтеся до розповідей дітей про їх страхи.
4. Прислухайтеся до розповідей дітей про те, що вони відчувають і думають про те, що відбувається; проявляйте позитивне ставлення до
цих розповідей.
5. Роз’ясніть дітям відомі вам факти, що стосуються тяжкої події; вислухайте реакцію дітей.
6. Запропонуйте дітям поговорити.
7. Незважаючи на дитячі страхи, як самі діти, так і всі члени сім’ї повинні продовжувати нормальну діяльність.
8. Спілкуйтеся і дійте у співпраці зі службами допомоги (психологами, соціальними працівниками, вчителями) або з учнівською групою підтримки в школі, де навчаються ваші діти.
Безпека в інтернеті та інтернет-залежність
ЗМІ та та їх вплив на здоров'я людини
Особливості підліткового періоду. Рекомендації для батьків
Під час дистанційного навчання діти більше часу знаходяться вдома! Звертайте увагу на їх настрій та допомагайте у депресивних станах. Особливу увагу звертайте на підлітків від 12 до 17 років!
Подружити дітей під час воєнної дистанційки: 16 ігор для онлайн-уроків
Батькам школярів, родини яких ВПО
Для класних керівників, у яких є учні з родин ВПО
Як допомогти внутрішньо-переміщеним дорослим, яких зустрічає ваша громада
Як впоратись з психологічною та емоційною втомою
Практики емоційної самодопомоги *під час війни
Спеціально для старшокласників 9-11 класів та їхніх батьків.
Буде проводитись вебінар, на якому будуть відповіді на наступні питання:
від експерта вибору професій – Олени Півень
- що таке свідомий вибір професіі?
-які професіі будуть затребувані в Україні?
-якими навиками та компетентностями необхідно володіти людині, щоб бути затребуваною і щасливою?
-що необхідно робити зараз і тут, коли війна...
від тренера курсу з вибору професії, психолога Товстокорої Юлії
-які кроки необхідно зробити, щоб обрати саме свою професію?
- які інструменти дослідження інтересів, здібностей, схильностей є для того, щоб обрати свою першу професію?
- який алгоритим дослідження змін професії у майбутньому?
- що вже зараз можно спробувати, або як «приміряти» професію?
від коуча з вибору професії, консультанту з навчання за кордоном Наталії Омельченко
- навчання за кордоном: умови та правила?
- як визначити спеціалізацію за обраною професією у ВНЗ?
Дата: 20 квітня
Час: о 19-00
Участь безкоштовна
Реєстрація для отримання входу на захід:
https://forms.gle/vqpXxBGaC9SwpUnL6
Місце проведення Zoom (посилання на вхід надійде на вашу електрону пошту після реєстрації). Бажаючі можуть взяти участь!
Для батьків Як говорити з дітьми про війну
Для вчителів
Профілактика та подолання стресу
Експрес-діагностика наявності «синдрому емоційного вигоряння»
Засоби попередження професійного вигорання педагога
7 правил здорового способу життя
Дитячі історії у недитячий час
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ
ЩОДО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Сьогодні навчання дітей відбувається у незвичних для нас умовах. Це виклик не тільки для дітей, сімей, а й для вчителів. У непрості часи війни діти так само переживають стрес і тривогу. Їх відчуття підсилені тим, що вони не завжди розуміють, що відбувається.
Тому у нинішніх умовах ми повинні перемістити фокус уваги з академічних успіхів на підтримку і нормалізацію психічного стану учнів. Зараз це нормально. Ми всі можемо і повинні долучитись до цього в рамках викладання свого предмету.
Демонстрація власного спокою та врівноваженості – це найбільш простий спосіб допомогти заспокоїтись нашим дітям.
- Дайте учням можливість висловитись: розповісти про свій настрій, розказати про свої справи. Коли людина називає (проговорює) свої емоції, у неї змінюється активність у відділах головного мозку і таким чином знижується тривожність.
- Дозвольте учням говорити про свій сум чи злість, але обов’язково спрямуйте їх увагу на маленькі перемоги, сильні сторони, гарні новини. У кожному дні можна знайти щось позитивне! Допоможіть учням побачити це, навчіть їх помічати це. У вашому арсеналі повинно бути багато тем для розмов, які зможуть переключити емоції дітей.
- Якщо вам відомо, що в одного з учнів відбулась жахлива травмуюча подія, не розпитуйте про це детально. Повторення деталей може викликати повторну травматизацію психіки. Також пам’ятайте, що якщо хтось ділиться страшними подіями в групі – це може сприяти травматизації інших слухачів. Якщо у дитини є потреба поділитись, за можливості, краще запропонувати їй поспілкуватись після уроку індивідуально.
- Нинішня ситуація могла позначитись на поведінці учнів, на їх здатності засвоювати матеріал. Стрес міг вплинути на увагу, пам’ять, на здатність зосереджуватись. Дорослим треба взяти до уваги, що крім описаного, один з механізмів захисту психіки – це регрес. Тобто деякі діти можуть демонструвати поведінку, яка притаманна меншим за віком учням. До цього потрібно поставитись терпимо та з розумінням. Не можна докоряти дітям.
Не зайвим буде нагадати вчителям про турботу про себе. Пам’ятайте: для того, щоб надавати допомогу іншим, необхідно відновлювати свій власний ресурс, задовольняти свої базові потреби. Подбайте про безпечне місце для себе, де ви зможете проводити уроки. Обговоріть з рідними порядок дій у разі, якщо оголошено тривогу під час того, як ви проводите урок. Розробіть свій алгоритм дій.
І наостанок.
Донесіть до учнів думку про те, що щодня, не зважаючи на хочу/не хочу, можу/не можу, ми всі маємо виконати декілька задач: соціальну, фізичну і когнітивну.
✅ Ми повинні підтримувати спілкування з родичами та знайомими, задати хоч одне питання «як ти там?», бо єдність та підтримка важливі для всіх.
✅ Нам потрібен рух, особливо у стресі – це стабілізує, приводить до тями і надає сил для подальших дій. Хоча б три присідання або ходьба колами, будь-який активний і хоча б відносно інтенсивний рух.
А ще нам потрібні наш мозок і здатність вчитись, запам’ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо задіяти цю функцію.
Порадьте дітям поспати, відпочити, але не дозволяйте лежати весь день в куточку, дивлячись у стінку чи у телефон. Настоюйте на тому, що дитина повинна зробить хоча б одну маленьку дію!
Намагайтесь жартувати з учнями, посміхатись до них, викликати посмішку у відповідь. Гумор має терапевтичну дію. В нагоді стануть смішні історії, питання на кмітливість.
Дотримання цих простих правил та порад допоможе зберегти нормальний емоційний стан наших дітей.
Поведінкові реакції та соціальна адаптація дітей-переселенців
Для батьків
Для батьків
Чи потрібно говорити про війну з дітьми?
У такій стресові ситуації і дорослим важко тримати все під контролем та зберігати спокій. А для дітей особливо важлива увага та відчуття безпеки.
Не бійтесь говорити з дітьми про поточні події, поясніть їм ситуацію та правила безпеки. Зосередьтеся на стабілізації власних емоцій, будьте доступні та відгукуйтеся на дитячі прохання та заклики.
У стані стресу важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся максимально зберегти рівновагу, аби підтримати дитину.
- Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.
- Позбудьтеся почуття провини. Ви зробили і робите далі все, що можете. Крапка.
- Намагайтеся їсти та спати. Не намагайтеся нагодувати дитину. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.
- Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися за допомогою – не соромно.
- Говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте "Як ти?" здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.
Як заспокоїти дитину?
- Щоб заспокоїти дитину, спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас.
- Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі.
- Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять.
- Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті.
- Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе.
- Найчастіше дитина в паніці через те, що не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал. Треба пояснити, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку.
- Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається.
- Переключати увагу на тих, хто потребує підтримки: бабуся, мододша сестричка.
Як підтримати дітей. Поради.
1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
Як пояснити дитини значення сирени?
Уяви що в лісі, де живе родина вовків, один з них найсильнішій вовк. Він відходить від своєї домівки для того, щоб першим побачити небезпеку для всіх інших мешканців. Коли він бачить небезпеку, то починає досить голосно вити, щоб всіх попередити про загрозу і щоб всі встигли сховатись від небезпеки.
Так і зараз! Наші воїни дивляться в небо і коли бачать небезпеку - повідомляють нас, щоб ми теж могли сховатись. Тож, сирена - це не страшно, а важливо та корисно!
Тому давай не будемо її лякатися! А подякуємо, що вона нас попереджає!
Намалюйте з дитиною цю метафору, щоб зняти переляк від сирен, які зараз лунають по всій нашій країні.
Турбота про дітей є надзвичайно важливою, проте потрібно подбати і про свій стан, оскільки ми пам'ятаємо що наші в усьому беруть приклад з нас.
Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни.
9 правил
ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
Як надихнути учнів у цей непростий час: 2 креативні варіанти і 1 невід’ємний
Розповідайте дітям про героїв сучасності. ЗСУ, волонтери, звичайні люди, які роблять неможливе — розповідайте ці історії учням. Надихати можна і героїчною історією українського народу. Шукайте героїв та героїнь як у фольклорі, так і в сучасних реаліях. Легенди про вкрадений танк та збитий банкою помідорів дрон це просто must have.
Зверніться до творчості Тараса Шевченка. Зараз він як ніколи актуальний. І акцентуйте, що «на оновленій землі врага не буде супостата» і «поборемо». Бо це правда.
І головне — показуйте власний приклад. «Дорослий» дорослий у цій ситуації — найкраща опора для дитини. Вірте в ЗСУ та перемогу. Бо все буде Україна.
БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно".
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.
Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ
Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.
Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.
Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ
Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.
Для підвищення мотивації учнів пропонується:
• забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати результат діяльності;
• використовувати всі можливості навчального матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мислення;
• організувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення групи до предмета і навчання в цілому;
• самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;
• бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви;
• деяких учнів доводиться змушувати вчитися, постійно заохочувати чи карати, залучати батьків для спільного контролю.
Умови формування навчальної мотивації учнів:
• створення умов для самопізнання;
• розвиток уміння вступати в діалог з навколишнім світом;
• удосконалювання способів здобування знань;
• створення активного пізнавального діяльного середовища;
• оволодіння контрольно-оцінними діями;
• застосування методів теоретичного й творчого мислення;
• формування культури розумової праці.
Права та обов'язки дітей і батьків: відповідальність за порушення прав дитини.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
ЯК ПЕРЕЖИТИ ДНІ ВИМУШЕНОГО КАРАНТИНУ
Коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом. Дійсно, карантин може стати серйозною загрозою для деяких внутрішньосімейних стосунків або принаймні для нервової системи батьків. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя. Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями.
Під час карантину загострюються всі ті сімейні непорозуміння та труднощі, від яких раніше можна було втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки всі перебувають у чотирьох стінах. Але це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.
- - Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.
- - Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Особливо, коли дитина нудьгує Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.
- - Діти можуть зайняти себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками. Саме мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Тим більше, що при передозуванні комп’ютерними іграми мозок дитини гальмує і її розвиток страждає.
- - Брак прогулянок компенсувати найважче. Але такі умови диктує реальність. Для найменьших можна відгородити частину кімнати (або використовувати балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки. Зі стпршими дітьми можна виходити на короткі прогулянки в безлюдні місця.
Чого точно не варто робити батькам:
- різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
- примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
- не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться сімейну комедію або пізнавальне відео з дітьми.
- не варто обговорювати в присутності дітей останні новини та невтішні сценарії розвитку подій, деталізуючи подробиці.
«Золоті правила» для батьків:
- Слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для дітей. Боятись - це нормально! Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
- Підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
- Розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
- По можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
- Сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
- Дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.
Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!
Якщо хочеш дізнатися більше про себе - пройди тестування:
1) Визначення типу професій - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/7/index.html
2) Ваш темперамент - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/1/index.html
3) Який колір ви любите? - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/11/index.html
4) Який у тебе тип мислення? - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/21/index.html
5) Пізнайте свій характер - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/10/index.html
6) Чим мені варто зайнятися саме зараз? - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/25/index.html
7) Екстраверт чи інтроверт? - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/4/index.html
8) Чи подобаєшся ти людям? - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/20/index.html
9) Карта інтересів - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/6/index.html
10) Чи творча ви особистість? - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/8/index.html
Ще більше тестів тут - http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/index.html
Алгоритм професійного самовизначення
Пам’ятка старшокласникам
Знайти своє покликання – джерело щастя.
1.Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості до успішного їх освоєння й працевлаштування.
2.Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які ї х представляють.
3.Вислухати думки батьків, вчителів, друзів, проаналізувати їх.
4.Скласти список суттєвих можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня тощо) і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрій.
5.Визначити фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної з професій.
6. Звернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, уяви тощо.
7.Прислухатися до своїх відчуттів, інтуїції.
8. ”Приміряти” кожну з професій.
9. Зробити вибір.
10.Упевнено йти до мети.
Професійних вам успіхів і досягнень.
Пам’ятка Батькам
Основні помилки у виборі професії:
1. Поділ на “престижні” і “непрестижні”.
2. Ототожнення навчального предмета з професією.
3. Перенесення ставлення людини на професію.
4. Вибір під чиїмось впливом.
5. Неправильне уявлення про характер праці в певній трудовій діяльності.
6. Вибір під впливом певних обставин.
7. Думки про легке життя.